В допомогу батькам: як будувати діалог з дитиною?

Як будувати діалог з дитиною?

          Дуже важливий чинник, який ускладнює відносини між батьками та дітьми, - невміння старших спокійно і шанобливо висловлювати свої думки молодшим. Адже враження від повсякденного спілкування у батьківській родині – найперший і, мабуть, найважливіший соціальний досвід дитини, який впливає на весь її подальший розвиток. Саме тому налагодження діалогу є необхідною умовою для нормального своєчасного розвитку дитини.

Нерідко батьки не можуть, не вміють або не готові спокійно та чітко пояснити дитині, чого вони від неї хочуть, тобто озвучити свої сподівання. Але як дитина повинна про них дізнатися? Очевидно, за розчарованим зітханням батьків та реплікою на її адресу: «А ми від тебе очікували…» Може скластися ще гірша ситуація, коли батьки нескінченно лають дитину, залучаючи сторонніх людей, щоб ті навіювали їй, якою їй потрібно бути.

          Батькам необхідно вчитися говорити про свої очікування та чути відповідь дитини, адже її думки з цього приводу означають участь в очікуваннях щодо неї. А найсміливішим батькам варто поцікавитися: чого дитина очікує від них? Тоді це буде не просто очікування, а взаємодія, де у кожного є своя частка впливу.

Уміння правильно обговорити проблему з дитиною – ще один важливий момент педагогічного мистецтва батьків, які будують свої відносини з нею за принципом співпраці. Це можливо, якщо з раннього дитинства між різними поколіннями встановлювався діалог, а не монолог. Якщо ж менший член родини має бути тільки вухами, а батьки – тільки голосом, то нічого не вийде.

           Батькам варто порекомендувати засвоїти такі репліки: «Кожна твоя думка мені цікава», «Увесь твій досвід і всі твої думки, переживання душі – важливі для мене», «Поясни, я не розумію». Проблема дорослих у родині полягає ще й у тому, що вони майже завжди ставляться до дитини зверхньо: вони все розуміють, а малий неслух – ні. Хоча іноді так корисно чесно сказати: «Я не розумію, ти мені поясни». Дуже багато речей одразу прояснюються. Адже діти охоче діляться своїми думками, коли до них ставляться з інтересом та не засуджують.