Учням: про користь читання

Навіщо потрібно читати книги?

Що дає людині читання книг? Які переваги у читання перед іншими доступними видами дозвілля?

Напевно, багато хто з нас ще з дитинства засвоїли непорушну істину - читати книги корисно. От тільки кому і навіщо - не зовсім зрозуміло. Що дає читання книг людині? У чому їх перевага перед іншими джерелами інформації? І, якщо воно дійсно є - тоді чому зараз люди так мало читають?

Чому ми не читаємо?

Сучасний світ і бажання йти (а часом і бігти) в ногу з часом і модою вносять свої корективи в наше життя. Хочемо ми цього чи ні. І ось вже нерідко взамін милому серцю томик світової класики обирається вечір перед телевізором або комп'ютерна «стрілялка». Та й потрібну інформацію можна «вивудити» з інших джерел - фільмів, ЗМІ, різних вебінарів, та й просто заміток з всесвітньої павутини. Крім того, на читання книг, навіть при великому бажанні, може банально не вистачати часу. Ось і виходить, що в наш час все частіше і частіше люди у відповідь на запитання: «Яку книгу ти зараз читаєш?» Відповідають: «А я не читаю книг». Особливо це стосується підростаючого покоління, яке буквально з пологового будинку оточене безліччю зручних гаджетів.

Звичайно, не нам судити, добре це чи погано. Час не стоїть на місці, і, скоріше, можна стверджувати, що всі зміни цілком очікувані і закономірні. Погодьтеся, досить дивно очікувати від сучасного школяра, що він буде сидіти і писати реферат (від руки!) в бібліотеці, перелопативши гору літератури. Ні, звичайно ж, він скоріше введе тему в пошуковик, і добрий гугл видасть йому вже кілька майже готових робіт - бери, вибирай, компонуй, і готово! Та й світову літературу, швидше за все, він прочитає по дайджесту - там ту ж «Війну і мир» коротенько інтерпретували у восьми-десяти сторінках, і відразу зрозуміло, хто кому хто і навіщо. Прочитав - і вперед, здавати іспит... Як ви думаєте, чи побачить дитина сенс у читанні «оригіналів», чи отримає задоволення від самого процесу читання книг?

Питання спірне. З одного боку, позитивні наочні приклади «читаючих» родичів і друзів напевно зможуть пробудити інтерес до читання у будь-кого. І особливо - у людини, яка формується. Але що робити, якщо в бібліотеці рідного дому на полицях стоять тільки «Російсько-англійський словник» і «Як правильно забити цвях»? Та й дитя бачить маму і тата, які читають максимум глянцеві журнали і жовту пресу? Навряд чи у дитини проявиться зацікавленність до світової класики літератури, вірно?

І фраза: «Його повинні навчити в школі!» - Не виправдання. Навчити-то навчать, ще жоден школяр не отримав атестат, не вміючи читати в принципі. От тільки «вміти» і «активно користуватися» - речі відверто різні. І особливо щодо книг.

У більш дорослого покоління є свої законні «відмовки». Перша і головна - брак часу. Безперечно, зайнятість сучасної людини дуже велика. Але тільки і тут є одне «але» - за статистикою, найбільш успішні люди багато читають. Завжди. Хочете сказати, вони менш зайняті, ніж всі інші? Дане питання тут не для того, щоб когось образити або спровокувати, - ні, це просто інформація для роздумів. І, як завжди, тільки ви вправі вирішувати, що з нею робити.

Що ж такого дає читання книг? Розглянемо докладніше ..

10 причин, чому слід читати книги

Вчені виділяють 10 основних причин, по яких читання книг для людини є дуже корисним і важливим заняттям:

1. Поліпшення уяви і підвищення креативності. Читаючи книги, ми самі малюємо собі картину всього, що відбувається по сюжету. Слова отримують нове життя, перетворюючись в нашій фантазії. У нашій голові «малюються» звуки, образи, запахи історії, яка читається.Такі вправи гарним чином тренують мозок, а саме його «творчу мускулатуру».

Крім того, читання «чужих» творів може спровокувати нас самих на генерацію нових ідей. Не так важливо, чи буде це думка самому написати якийсь твір або винайти щось нове, або попросту прийде ідея-поштовх до вирішення давньої проблеми. Головне, що ці ідеї можуть допомогти змінити ваше життя. А, можливо, і життя інших людей теж.

2. Гарне психічне здоров'я. За дослідженнями вчених, читання в силах уповільнити і навіть запобігти таких серйозних проблем, як слабоумство і хвороба Альцгеймера. А все тому, що при читанні мозок постійно знаходиться в тонусі, він активний, тобто, по суті, це для нього та ж зарядка, що для тіла - фізичне тренування. Ті люди, які за своє життя багато читали, пізніше починають помічати вікові погіршення розумових здібностей і пам'яті в порівнянні з ровесниками, які не читають.

Крім того, ритміка і багатство книги здатні заспокоювати психіку і допомагати організму звільнитися від стресу. Зараз це особливо актуально, адже величезна кількість людей щодня переживають стресові ситуації.

3. Впевненість у собі та своїх силах. Спостереження дослідників показали, що читання книг допомагає людям ставати більш впевненими. Не дивно, адже начитана людина зазвичай ерудована, здатна продемонструвати в розмові фундаментальні знання в тій чи іншій сфері, внаслідок чого мимоволі починає вести себе більш зібрано і впевнено, його самооцінка знаходиться на адекватному рівні.

4. Збільшення словникового запасу і підвищення загального рівня грамотності. Тут, напевно, не варто довго пояснювати. Читаючи твори різних жанрів, людина нерідко стикається з незнайомими словами, термінологією, зазвичай не використовується у повсякденному спілкуванні. Можна подивитися значення слова за словником, а можна і просто зрозуміти його по контексту.

5. Хороший сон. На думку дослідників, систематичне читання перед сном приємною літератури здатне поліпшити сон. І це зрозуміло, адже організм звикає до такого режиму, і незабаром читання стає сигналом для тіла - наближається відхід до сну. До того ж, після такого м'якого засипання ви і вранці будете набагато бадьоріше.

6. Поліпшення уваги і здатності до концентрації. У сучасному світі ми звикли постійно поєднувати кілька справ, розділяти увагу між інтернетом, телефоном, спілкуванням з іншими людьми і масою інших речей. Але завдяки такому поділу нерідко втрачається якість того чи іншого процесу, втрачається здатність концентруватися на одній особливо важливій справі. При читанні ж ми зобов'язані сконцентрувати увагу на змісті книги, не відволікаючись на все інше. Крім того, читання книг допомагає розвинути об'єктивність, здатність до прийняття зважених рішень.

7. Розвиток пам'яті і мислення. За даними вчених, люди, що регулярно читають книги, хоча б протягом однієї години в день, тренують і покращують свою пам'ять. Природно, адже щодня вони запам'ятовують якусь нову для себе інформацію. Ті ж, хто щодня «вариться» в одній і тій же обстановці, інформації та ідеях, які не тренують свою пам'ять, і, отже, не в змозі запам'ятовувати більше.

Крім того, для розуміння книги та подальшого розгортання сюжету необхідно пам'ятати безліч речей: характери героїв, їх взаємозв'язки, інші подробиці. Це дуже тренує і пам'ять, і мислення. При читанні книги ми схильні більше міркувати, уявляти в голові безліч деталей: зовнішній вигляд персонажів, їх одяг, навколишню обстановку. Все це допомагає нам зрозуміти повною мірою саму ідею твору, відчути його «на смак». Читання книг розвиває аналітичне мислення. Читаючи, люди бачать і визначають закономірності в рази швидше «нечитаючих». Завдяки читанню книг, наш розум стає більш гострим, сильним і швидким, зміцнюються зв'язки головного мозку, підвищується інтелект в цілому.

8. Розвиток товариськості і співпереживання. Читання книг покращує також і наші мовні навички, з'являється здатність красиво, чітко і ясно висловлювати свої думки словами. Підвищується талант оповідача, спілкуватися стає простіше і легше. Читають люди мають набагато більше шансів стати цікавим співрозмовником і справляти враження на людей, ніж ті, хто не відносить читання до списку улюблених справ. Звичайно, адже у перших завжди є безліч нових тем для розмови, почерпнутих з літератури.

Крім цього, читання здатне виховувати в людині схильність до співпереживання іншим людям. З'являється унікальний шанс як би «побувати в шкірі» іншої людини, поглянути на світ його очима, побачити його почуття і думки. Навіть (і тим більше) якщо його світ дуже відмінний від вашого. Читаюча людина перестає дивитися на все, що відбувається з однієї точки - він стає здатним краще відчувати інших і співпереживати їм.

9. Розширення кругозору. Звичайно ж, книги здатні дати людині величезну кількість нових знань! Світ не читаючої людини зазвичай тісний. Адже будь-які інші джерела інформації, навіть і найбільш популярні, здатні давати малі крупиці всих тих знань, які знаходяться навколо вас. Читання книг відкриває людині всю велич світу, такого, яким він є насправді.

Люди, які не люблять читати книги, проживають тільки одне життя - своє власне. Любителі ж книг мають вільний доступ до величезної кількості життів реальних і вигаданих персонажів, можуть проживати з ними їхні почуття і відчувати все те, що відчували вони. З'являється унікальний шанс почерпнути життєвий досвід і уроки інших людей. Це ні в якому разі не заважає придбанню власного досвіду - навпаки, спостерігаючи причинно-наслідкові зв'язки в тому чи іншому творі, ви можете застерегти себе від здійснення помилок у своєму власному житті.

Також читання книг є другим (після подорожей) по інформативності способом пізнати культуру і життя інших народів і країн. Читання літератури про різні країни допомагає відкрити, по суті, новий світ, тут, у вашому затишному кріслі, не переступаючи порогу будинку.

10. Самовдосконалення. Крім усього іншого, читання книг здатне допомогти людині розібратися у собі самому, дізнатися про себе багато нового. Він може знайти несподівані рішення, по-новому поглянути на своє життя. Ставлячи себе на місце героя твору, і поставивши собі запитання: «А що б я зробив на місці цього персонажу?», Можна отримати несподівану відповідь. І нерідко навіть отримати підказку по практичним моментам в поведінці.

Читаючи книги, людина з часом формує свій власний світогляд, його погляд на світ поглиблюється і розширюється, переглядаються і формуються цінності, переконання та принципи. Багато книг здатні мотивувати й надихнути на самореалізацію, поліпшення себе, підвищення своїх результатів. Крім того, читаюча людина надовго залишається молодим - адже старість починається зі старіння мозку, а захопленому читачеві це не загрожує!

Звичайно, тут ми назвали тільки найпопулярніші причини, які спонукають людину читати книги. Напевно, у вас є свої секрети з цього приводу. Може, ви просто любите цей медитативний стан, близький до невагомості, коли вас поглинає цікавий твір. Або ви шукаєте в сюжеті ідеї для своєї нової книги. Кожен знаходить свої причини, важливі саме для нього. Головне - щоб книга приносила радість і задоволення, дарувала сили і смак чарівництва. Хіба це - не диво, придумане для блага всього людства?

Це цікаво: про кліпове мислення

Кліпове мислення. Що це таке?

Все частіше останнім часом можна почути про таке поняття, як кліпове мислення. Це серйозна проблема, яка заважає молодому поколінню повною мірою засвоювати і аналізувати інформацію. У результаті подібного мислення молодь нездатна до навчання. Що ж таке кліпове мислення, чим воно небезпечне і як боротися з даною проблемою?

 Поняття кліпового мислення

 Цей термін з’явився від англійського слова «clip» – затискати, обрізати. Якщо порівнювати таке мислення з сучасними кліпами, то воно являє собою ряд подій і картинок не пов’язаних між собою.

 Володарі кліпового мислення сприймають світ, що оточує їх, як мозаїку з практично не пов’язаних між собою фактів.

 Причиною виникнення такої особливості свідомості є ЗМІ. Всю інформацію, яку ми отримуємо, нам підносять в кліповому форматі. Це рекламні ролики, короткі сюжети, добірки новин і так далі. Навіть звичайні короткі тексти у фільмах і передачах найчастіше ніяк не пов’язані між собою. Всесвітня павутина також не є винятком. Інформація в інтернеті сильно фрагментована і подається в зручній для сприйняття формі – невеликими шматочками.

 Кліпове мислення як захист організму від інформаційного потоку

 Стиснутий спосіб подачі інформації дуже зручний для комерційних цілей, так як у людини не залишається часу, щоб осмислити і проаналізувати що відбувається. Основна мета – змусити споживача відчувати емоції, а не вибудовування логічних ланцюжків. Але з поширенням інтернету кліпове мислення стало поширеним явищем, так як навколишнє середовище стало практично заповнене інформацією. Щоб якось адаптувати свідомість, мислення, мова та захистити організм від інформаційного перевантаження, з’явилося така форма мислення.

 Логічне мислення

 У будь-якому випадку людині необхідно логічне мислення. Вчителі часто відзначають, що сучасні підлітки швидко забувають пройдений матеріал.Таким чином проявляється кліпове мислення. Людина звикає до постійно змінюючихся потоків інформації і мозок не прагне її запам’ятовувати, він швидко стирає її і чекає надходження нової. Дитина з кліповим сприйняттям інформації не здатна до нормального навчання, йому не осилити навіть шкільну програму, не кажучи вже про ВНЗівськУ.

 Способи боротьби з кліповим мисленням

 Як відомо, людина з народження не володіє ні кліповим, ні логічним мисленням. Кожен вид мислення формується залежно від способу отримання та аналізу одержуваної інформації. Щоб боротися з кліповим мисленням (а робити це потрібно в обов’язковому порядку і підростаючому поколінню, і дорослим), слід вчитися вибудовувати логічні ланцюжки і усвідомлювати взаємозв’язок. Самий ефективний і доступний спосіб – це щоденне читання класичної літератури або древніх філософських вчень. Кожні 10-20 хвилин потрібно робити перерву і переказувати щойно прочитаний уривок книги. Щоб інформація краще засвоювалася, можна обговорити і проаналізувати вчинки героїв твору, вибудувати логічний ланцюжок їх дій.

В допомогу батькам: як будувати діалог з дитиною?

Як будувати діалог з дитиною?

          Дуже важливий чинник, який ускладнює відносини між батьками та дітьми, - невміння старших спокійно і шанобливо висловлювати свої думки молодшим. Адже враження від повсякденного спілкування у батьківській родині – найперший і, мабуть, найважливіший соціальний досвід дитини, який впливає на весь її подальший розвиток. Саме тому налагодження діалогу є необхідною умовою для нормального своєчасного розвитку дитини.

Нерідко батьки не можуть, не вміють або не готові спокійно та чітко пояснити дитині, чого вони від неї хочуть, тобто озвучити свої сподівання. Але як дитина повинна про них дізнатися? Очевидно, за розчарованим зітханням батьків та реплікою на її адресу: «А ми від тебе очікували…» Може скластися ще гірша ситуація, коли батьки нескінченно лають дитину, залучаючи сторонніх людей, щоб ті навіювали їй, якою їй потрібно бути.

          Батькам необхідно вчитися говорити про свої очікування та чути відповідь дитини, адже її думки з цього приводу означають участь в очікуваннях щодо неї. А найсміливішим батькам варто поцікавитися: чого дитина очікує від них? Тоді це буде не просто очікування, а взаємодія, де у кожного є своя частка впливу.

Уміння правильно обговорити проблему з дитиною – ще один важливий момент педагогічного мистецтва батьків, які будують свої відносини з нею за принципом співпраці. Це можливо, якщо з раннього дитинства між різними поколіннями встановлювався діалог, а не монолог. Якщо ж менший член родини має бути тільки вухами, а батьки – тільки голосом, то нічого не вийде.

           Батькам варто порекомендувати засвоїти такі репліки: «Кожна твоя думка мені цікава», «Увесь твій досвід і всі твої думки, переживання душі – важливі для мене», «Поясни, я не розумію». Проблема дорослих у родині полягає ще й у тому, що вони майже завжди ставляться до дитини зверхньо: вони все розуміють, а малий неслух – ні. Хоча іноді так корисно чесно сказати: «Я не розумію, ти мені поясни». Дуже багато речей одразу прояснюються. Адже діти охоче діляться своїми думками, коли до них ставляться з інтересом та не засуджують.

Пам"ятка для учнів - як підвищити працездатність?

Як підвищити працездатність?

     Щоб мати гарні результати в роботі , досягати успіхів в навчанні варто навчатися організовувати свою діяльність так , щоб не перевтомлюватися і отримувати задоволення від всього , чим займаєшся .

В цьому тобі можуть допомогти наступні поради :

1. Всі процеси в нашому організмі, як у Всесвіті, відбуваються ритмічно. Ритм - наш лічильник .

Між 13-15 годинами людина буває найбільш слабка фізично і інтелектуально. Теж саме спостерігається з 2 до 5 годин ранку. Вдень організм життєрадісний. А сон найміцніший і найбільш цілющий з 21.00 до 5.00.

Ще людей поділяють на “жайворонків”, які прокидаються рано і активні в першій половині дня,  і на  “сов”, які найбільш працездатні під вечір .

Поспостерігай за собою, коли ти найбільш активний , і  плануй свою роботу згідно  біоритмів.

2. Величезне значення має послідовність і систематичність.

Не варто “хапатися ” за кілька справ одночасно .Це призведе до того , що будете поспішати і нічого  не встигнете .

3. Привчайте себе бути зібраним .Щоб не поспішати вранці , приготуй все, що необхідно, звечора .

4. Піклуйся про порядок у своїх речах. Візьми собі за правило: скінчивши роботу,  прибери все не потрібне. Зошити, чернетки, ручки, олівці, підручники - все має лежати на своєму місці. Інакше свої сили потім будеш витрачати на те , щоб навести лад в речах. А ще кажуть : ”Непорядок на столі – непорядок в голові ”.

5. Щоб не швидко стомлюватися під час підготовки домашнього завдання , пам’ятай про зручність (засобів). Не рекомендується: користуватися важкими ручками , тому що збільшення її ваги навіть на 1г посилює втому; замінювати стільці табуреткою, бо сидіння без опори на спинку швидко стомлює .

6. На працездатність людини впливає харчування (наприклад, переїдання ще гірше ніж недоїдання). Тож, по можливості,  вживай фрукти, овочі. Не відмовляйся від обіду.

7. Працювати до виснаження , а потім довго приходити до тями – це далеко не найкращий режим дня. Спробуй спланувати свою діяльність , веди записничок справ. Пам’ятай, не відкладай на завтра того, що можна зробити сьогодні.

8. Вмій відпочивати - це необхідно для відновлення сил та працездатності. Давно помічено, що зміна виду діяльності  допомагає відпочинку. Чергуй розумову і фізичну працю. Добре знімають втому невеликі перерви в 1-2хв.

    Май на увазі, що перегляд телепередач -  не завжди корисний відпочинок. Краще обери прогулянку на свіжому повітрі (навіть 10 хвилин перебування на подвір’ї збільшують кількість кисню в крові на 8%), або  зроби декілька гімнастичних вправ.

Тест для батьків: чи готова ваша дитина йти до школи?

Чи готова ваша дитина йти до школи?

Зазвичай батьків майбутніх першокласників хвилює безліч запитань: чи зможе їхня дитина навчатися в школі, чи досить вона розвинена, що їй слід уміти напередодні навчання в школі.

За допомогою цього тесту Ви можете оцінити підготовленість Вашої дитини до школи.

Т Е С Т

Відповідайте на запитання «так» або «ні».

1. Чи часто Ваша дитина заявляє про своє бажання йти до школи?

2. Вашу дитину найбільше цікавлять атрибути школи (портфель, книжки, нове «доросле» становище), аніж можливість більше довідатися нового й багато чого навчитися?

3. Ви вважаєте, що Ваша дитина досить посидюща й уважна навіть під час виконання не дуже привабливого для неї завдання?

4. Ваша дитина товариська як з дітьми, так і з дорослими?

5. Ви не впевнені в тім, що Ваша дитина здатна добре запам’ятати й виконати усне доручення ( наприклад, по телефону)?

6. Ваша дитина жодної хвилини не може побути на самоті й зайнятися чимось самостійно?

7. Іграшки й особисті речі Вашої дитини завжди розкидані, й Ви стомилися нагадувати їй, що потрібно їх прибирати?

8. Чи вміє Ваша дитина рахувати до десяти й назад?

9. Чи вміє Ваша дитина порівнювати числа і предмети?

10. Чи здатна Ваша дитина додавати й віднімати в межах десяти?

11. Чи знає дитина прості геометричні фігури (коло, квадрат, трикутник, прямокутник, овал)?

12. Чи вміє дитина визначати істотні ознаки в предметах( наприклад, у птаха є дзьоб, пір’я)?

13. Чи може Ваша дитина об’єднати одним словом поняття одного виду, роду, характеру ( наприклад, назвати одним словом «взуття» слова «туфлі», «черевики», «чоботи»)?

14. Чи може Ваша дитина знайти слова з протилежним змістом до запропонованого слова ( «весело» - «сумно»)?

15. Чи вміє вона скласти розповідь за 5-7 картинками?

16. Чи знає Ваша дитина літери та чи вміє читати по складах?

17. Ваша дитина з напруженням і без будь-якого задоволення декламує вірші й розповідає казки?

18. Чи правда, що Ваша дитина не досить упевнено користується кульковою ручкою?

19. Ваша дитина любить майструвати, користуючись клеєм, ножицями, інструментами?

20. Їй подобається розфарбовувати або малювати?

21. Малюнки Вашої дитини, як правило, неохайні й не завершені?

22. Ваша дитина без особливої праці може зібрати розрізану на кілька частин картинку?

23. Чи може Ваша дитина знайти слово до запропонованого слова так, щоб вони були пов’язані за змістом, як пов’язані слова в зразку (наприклад, зразок: «дерево - гілки», до слова «книжка» необхідно назвати слово «сторінки»)?

24. Чи вважаєте Ви, що Ваша дитина не допитлива й погано обізнана?

Порівняйте свої відповіді з ключем.

Ключ відповідей

Якщо на запитання 1, 3, 4, 5, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 19, 20, 22, 23 Ви відповіли «так», то зарахуйте по 1 балу за кожну відповідь.

Якщо на запитання 2, 6, 7, 17, 18, 21, 24 Ви відповіли «ні», то зарахуйте ще по 1 балу за кожну відповідь.

Підрахуйте загальну кількість балів.

Якщо вона становить:

20-24 бали, то поздоровляємо! Ваша дитина готова до школи. Будьте певні, що їй буде легше справлятися зі шкільними труднощами. Подбайте про те, щоб у неї не зник інтерес до школи й до отримання нових знань.

15-19 балів, Вам належить приділити більше уваги своїй дитині, зміст запитань або завдання в них допоможуть Вам обрати потрібний напрям роботи з дитиною. Не засмучуйтеся, Ваша дитина майже готова до навчання в школі.

14 і менше балів,кращою порадою для Вас буде приказка: «Терпіння і труд усе перетруть». Ваша дитина чекає допомоги й співпраці. Пориньте разом із нею в розвивальні, цікаві ігри. Усе це допоможе дитині досягти успіху.

Батькам та вчителям: врахування типу темпераменту у вихованні дітей.

Сангвiнiк

Жвава, впевнена, привiтна дитина, легко йде на контакт, вiдкрита, життєрадiсна, комунiкабельна, швидко адаптується в новому колективi. Настрiй у дiтей даного типу темпераменту стiйкий, без рiзких коливань. Дiти активнi у рiзних видах дiяльностi. Проте iнтерес до якогось виду дiяльностi, гри чи заняття поверховий, може активно виникнути i за короткий час пропасти. Розмовляє переважно голосно, швидко, емоційно, з виразною мiмiкою та жестикуляцiєю. Намагається займатися тiльки легкою, приємною i цiкавою дiяльнiстю й уникати складного, неприємного, нецiкавого. Умiє долати перешкоди, користується симпатiєю ровесникiв. Засинає швидко, сон глибокий, спокiйний. Легко прокидається i переходить до активної дiяльностi.

Рекомендацiї психолога вчителю та батькам щодо спiлкування з дітьми сангвiніками.

1. У спiлкуваннi з дiтьми-сангвiнiками вимоги повиннi бути максимально справедливi.

2. Варто давати вихiд їхнiй енергiї, стимулювати розкриття їхнього потенцiалу та здiбностей у суспiльно кориснiй працi.

3. Потрiбно виявляти довiру до сангвiнiка, пiдтримувати його корисну iнiцiативу, здiйснювати пiдтримку в його починаннях, закрiплювати вiру у власнi сили в подоланнi труднощiв.

4. Не варто давати йому доручення, пов’язанi з довготривалою монотонною дiяльнiстю.

5. Допомогу слiд надавати у формi вiдкритої дружньої пiдтримки, поради.

6. Бути максимально вимогливими у разi скоєння дитиною найнезначнiщих порушень.

7. Пам’ятати, що у дитини-сангвiнiка швидко руйнуються звички, дитина швидко втомлюється вiд одноманiтних занять, методiв і форм роботи.

8. Пiд час виконання сангвiнiком завдань дорослий повинен використовувати  додатковi стимули, або домогтися завершення роботи.

9. Коли дитина недоброякiсно виконала завдання, заставити те саме завдання виконати ще раз.

10. Формувати стiйкi iнтереси. Не дозволяти частих змiн видiв дiяльностi. Розпочату роботу вчити виконувати до кiнця. Виробляти з раннього вiку стiйкий iнтерес, терпiння, цiлеспрямованiсть, звичку сумлiнно виконувати й доводити до кiнця розпочату справу.

11. Навчити дитину дорожити дружбою.

Флегматик

Спокiйна, повiльна, розсудлива дитина, досить терпляча, в тому числi й до фiзичного болю. Не витримує значних фiзичних навантажень, якщо змушена виконувати їх у швидкому темпi. Насправдi почуття цих дiтей вiдрiзняються глибиною i постiйнiстю. Болiсно переживають несправедливiсть, зазiхання на їхнi права, розлучення з близькими людьми, бояться i не люблять змiн, нестабiльностi. Мова спокiйна, рiвномiрна, уповiльнена, без вираження емоцiй, жестикуляцiї та мiмiки. Спiлкуються з невеликим колом дiтей, стабiльнi в прихильностях. Вмiють певний час самостiйно займатися якоюсь справою, не турбуючи дорослих, неконфлiктнi, поступливi, розсудливi. Якщо дитинство флегматика складається сприятливо i йому вдасться розвиватися, зберiгаючи всi позитивнi риси темпераменту, суспiльство отримує сумлiнних, серйозних, пунктуальних, захоплених улюбленою справою людей.

Рекомендацiї психолога вчителю та батькам щодо спiлкування з дітьми флегматиками.

1. Слiд наполегливо використовувати завбачливi настанови на будь-яку дiяльнiсть, яку потрiбно виконати, здiйснювати докладний iнструктаж (Що? Коли? У якiй послiдовностi?).

2. Не карати за повiльнiсть, не звинувачувати в тупостi, некмiтливостi. Насдiдки такого ставлення здебiльшого трагiчнi: у дитини виникають неврози, формується комплекс неповноцiнностi через постiйнi невдачi.

3. Доцiльно стимулювати вияв ширих почуттiв учня. Залучайте його до цiкавої дiяльностi, що розвиває почуття, емоцiї й змiцнює вiру у власнi сили.

4. Необхiдно уникати демонстративних доручень, пов’язаних iз високим темпом дiяльностi.

5. Пiд час читання художнiх творiв, у процесi гри флегматика необхiдно ознайомлювати на життєвих прикладах з рiзновидами почуттiв та емоцiй, навчати правильно виявляти їх у вiдповiдних ситуацiях: спiвчувати, радiти тощо. Допомагати займатись аутотренiнгом та самовихованням.

6. Щоб дитина виросла iнiцiативною, дорослi мають вiтати кожен вияв її самостiйностi, непомiтно допомагати у складних справах.

7. Необхiдно проводити спецiальнi iгри, розвиваючи мислення, почуття, уяву. Важливо навчити правильно переключати увагу пiд час виконання завдань i рацiонально розподiляти час.

Холерик

Дiти-холерики загалом неспокiйнi, всi реакцiї даного типу носять яскравий характер: мова швидка, емоцiйна, яскраво забарвлена, мiмiка виразна, жести рiзкi. Нестриманi, дратiвливi, важко пристосовуються до всiляких обмежень, режимних моментiв, вимог старших. У спiлкуваннi прагнуть бути лiдерами. Дiти енергiйнi, наполегливi, здатнi виконувати багато завдань. Для дитини-холерика властива швидка i досить часта змiна настрою. Вiд захоплення певним видом дiяльностi холерик може повнiстю вiдмовитись. Любить рухливi iгри, динамiчнi заняття. У всiх видах дiяльностi необхiдна рухливiсть, швидкiсть. Дiти даного типу почуваються впевнено, легко справляються iз завданнями. Часто намагаються керувати дорослими, конфлiктують зi своїми однолiтками, не хочуть виконувати певнi правила гри чи завдання, можуть висловлювати протест. Засинають насилу, сон неспокiйний, прокидаються досить швидко i вiдразу включаються в активну дiяльнiсть.

Рекомендацiї психолога вчителю та батькам щодо спiлкування з дітьми холериками.

1. Не гальмувати активнiсть дiтей у формi прямої заборони.

2. Не дозволяти капризи дiтей заради того, щоб вони не нервували.

3. Рацiонально використовувати енергiю дитини шляхом переключення з одного виду дiяльностi на iнший.

4. Нiколи не пiдвищувати голос чи вдаватися до залякування. Холеричнi дiти потребують тактовної допомоги та спiвчуття.

5. Спiлкуватись з такими дiтьми спокiйним, але впевненим тоном. Уникати рiзних емоцiйних реакцiй, спрямованих безпосередньо на учня. Краще впливати опосередковано, через колектив.

6. Постiйно оберiгати нервову систему дитини, обмежувати протягом дня iгри, заняття, якi приводять до збудження.

7. За двi години до сну пропонувати спокiйнi iгри, види занять.

8. Категорично забороняється карати дитину-холерика статичним положенням тiла (постій біля мене, будеш сидіти на стiльцi).

9. Необхiдно пропонувати дiтям такi види дiяльностi, якi формують i розвивають довiльну увагу дитини i сприяють закрiпленню в її нервовiй системi процесiв гальмування (настiльнi iгри, лото, шашки, рiзнi види зображувальної дiяльностi).

10. Потрiбно виявляти зацiкавлене розумiння душевного стану дитини, тактовно й опосередковано запобiгати “зривам”, враховувати мотиви вчинкiв, залучати до активної дiяльностi, пов’язаної з виявом iнiцiативи.

11. Холерика важливо виховувати добрим, спiвчутливим, турботливим, оскiльки цей тип дуже схильний до агресивностi.

Меланхолiк

Дiти даного типу нервової системи реагують на найнезначнiшi подразники. Вони малоактивнi, малорухливi, вразливi, замкнутi, вiдрiзняються втомлюванiстю, лякливi, нерiшучi, бачать подiї у темних тонах. Цi особистiснi якостi неможливо лiквiдувати. Надають перевагу спокiйним видам дiяльностi, переважно люблять гратися окремо вiд дiтей. Проявляють досить значну пасивнiсть у спiлкуваннi з дорослими i однолiтками. Меланхолiки схожi на тепличнi рослини: з чужими вони боязкi, замкнутi, нерiшучi, зате у звичайнiй, доброзичливiй обстановцi кмiтливi, уважнi й чутливi. Тихо розмовляють, бути на перших ролях не прагнуть. Вразливi i чутливi до схвалення своєї дiяльностi чи негативної оцiнки результатiв своєї працi. Дуже вимогливi до себе й оточуючих.

Рекомендації психолога вчителю та батькам щодо спiлкування з дітьми меланхолiками.

1. Завжди дотримуватися принципу поступовостi.

2. Правильний виховний пiдхiд полягає в тому, що дорослий виявляє спiвчуття i повне розумiння почуттiв дитини.

3. Пам’ятати, що дитина не переносить сильних подразникiв. Обмежити новi знайомства, iгри.

4. Враховувати, що меланхолiк дуже довго i хворобливо адаптується в колективi дiтей.

5. Прагнути викликати в дитини позитивнi емоцiї, проявити максимум доброти. Тактовно, глибоко й зацiкавлено проникати в її духовний свiт, здiйснювати моральну пiдтримку, змiцнювати вiру у власнi сили, виявляти розумiння її душевного стану.

6. Не допускати пiдвищення голосу, окрикiв, непосильних вимог.

7. Розвивати в дитини комунiкабельнiсть шляхом гри.

8. Приходити на допомогу дитинi пiд час виконання завдань, схвалювати, пiдтримувати найменший прояв активностi.

 9. Виховувати волю, наполегливiсть i почуття власної цiнностi в колективi.

10. Через певний промiжок часу органiзовувати для нього “ситуацiю успiху”.

11. Меланхолiка потрiбно змалку навчити планувати свою дiяльнiсть, розумно розподiляти час i збалансовувати добову i тижневу тривалiсть працi та вiдпочинку, iнакше можливе нервове й фiзичне виснаження дитини на ґрунтi хронiчної перевтоми або, з тiєї самої причини, формування вiдрази до працi, апатiя.

Батькам та учням про комп"ютерну залежність

Комп'ютерна залежність.

Мова піде про віртуальний світ комп’ютерних іграшок та відео забавок, які можуть заманити гравця до цілком реальної пастки.

Коли під загрозою опиняється все: навчання, відносини з батьками, друзями.

Термін «комп’ютерна залежність» вперше був використаний в 1990 році. Психологи її класифікують, як форму емоційної «наркоманії». Для залежного підлітка стає важливим не результат гри, а її процес, у якому він втрачає контроль над часом.

Факти свідчать, що більшість 16-18 літніх юнаків, які мають доступ до Інтернету та грають у он-лайн ігри, місяцями, а то й роками не виходять з дому! Один хлопець звернувся до психіатрів з проханням надати йому інвалідність через агорафобію (страх перед відкритим простором). Ніяких відхилень у нього не знайшли, але дізналися, що він просто не міг відірватися від улюбленої гри.

Психологи виділяють такі стадії залежності:

Стадія легкого захоплення. Коли людина один чи кілька разів пограла у рольову комп’ютерну гру, вона входить у смак, їй починає подобатися комп’ютерна графіка, звук, сам факт імітації реального життя чи якихось фантастичних сюжетів.

Стадія захоплення. Фактором, що свідчить про перехід людини на цю стадію формування залежності, є поява в ієрархії потреб нової потреби — грати в комп’ютерні ігри. Гра в комп’ютерні ігри на цьому етапі має систематичний характер. Якщо людина немає постійного доступу до комп’ютера, можливі досить активні дії з усунення цієї перешкоди.

Стадія залежності. Залежність може оформлятися в одній з двох форм: соціалізованій та індивідуалізованій. Соціалізована форма ігрової залежності відрізняється підтримкою соціальних контактів із соціумом (хоча переважно з такими ж ігровими фанатами). Ці гравці люблять грати за допомогою комп’ютерної мережі один з одним. Ця форма залежності менш згубна для психіки, ніж індивідуалізована форма. Людина не відривається від соціуму, не усамітнюється в собі.

Чи може підліток, для якого гра стала самоціллю та сенсом буття, розвиватися, як гармонійна особистість, реалізувати свої здібності? Треба розуміти, що залежність у будь-якій формі – це рух по замкнутому колу, де немає розвитку.

Виділяють досить чіткі симптоми залежності від комп’ютерних ігор:

Психологічні симптоми:

• Відчуття ейфорії чи піднесеності під час роботи за комп’ютером;

• Нездатність зупинити роботу за комп’ютером;

• Дедалі більше часу затрачується на комп’ютерні ігри;

• Ігнорування друзів та сім’ї;

• Відчуття порожнечі, депресії та роздратованості поза комп’ютером;

• Перекладання повсякденних турбот на плечі членів сім’ї;

Фізичні симптоми:

• Зап’ястний тунельний синдром — оніміння та зниження чутливості пальців;

• Сухі очі;

• Головні болі (схожі на мігрень);

• Болі у спині;

• Нерегулярне харчування — відсутність апетиту;

• Недотримання гігієни;

• Розлади сну.

Більшість гравців – дуже одинокі люди. Навіщо, коли живе спілкування замінюють ігри! Окрім того, приваблюють складні системи завдань та досягнень.

Головною причиною виникнення комп’ютерної залежності у дітей психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками і однолітками. Ігри для них - це шлях самоствердитися, бо у віртуальному світі, все залежить тільки від твого уміння грати, а не від особистих якостей та умінь. Виникає ілюзія, що ти чогось досягаєш, а в житті може бути навпаки.

Не хочеш стати ігроманом, пам’ятай :

• Не можна грати під час депресії, при серйозних змінах у житті.

• Не варто грати, коли гостро відчуваєш самотність. Гравці погані співрозмовники.

• Набагато зменшують ризик пристрасті до гри цікаве життя, знання, розуміння того, що алкоголь, наркотики та надмір ігор – це все один ланцюжок, кінцевий пункт якого - повна самоліквідація особистості. Імунітетом тут мають бути чуття міри та відповідальності. Згадай народну мудрість: «Що занадто, то нездорово».

За грою можна розважитися, та не більше. Робити з неї свій спосіб життя, повір, не варто!

Документальні свідчення про наслідки комп’ютерної залежності:

Квітень 1999 р.

Найгучніша трагедія, зв’язана з комп’ютерними іграми. Двоє підлітків розстріляли дванадцять однокласників, вчителя і поранили ще кілька людей, розкидаючи саморобні гранати. Після цього покінчили життя самогубством. У знятому перед тим фільмі один з них говорить, що відбуватиметься щось на зразок думу. Саме ця фраза і подібність інциденту із сюжетом комп’ютерної гри послужили приводом для позову батьків загиблих дітей до виробників комп’ютерних ігор.

Серпень 2001 р.

Двадцятидворічнийжитель Таїланду вмер під час гри в Counter-Strіke. Відпрацювавши зміну на заводі, він пішов до інтернет-клубу, а щоб зайве не відриватися від комп’ютера, закупив по дорозі провізію. Друзі знайшли його в критичному стані тільки наступного дня. Молоду людину доставили в лікарню, однак було вже пізно і він помер не приходячи до тями. Причиною смерті стала серцева недостатність — геймер просто перехвилювався під час гри.

Вересень 2001 р.

У Тюмені затримано сімнадцятилітнього юнака, що забив своїх батьків залізними прутами, бо вони не пускали його в комп’ютерний клуб. Убивство скоїв підліток зі своїм приятелем. За їхнім задумом цей злочин мав покласти початок серії убивств у місті: горе-гравці збиралися грабувати й убивати батьків інших фанатів комп’ютерних ігор.

Вересень 2001 р.

Двадцятидворічний безробітний китаєць украв у матері 2900 юанів (майже 300 доларів), що збирався витратити на комп’ютерний клуб. Коли мати влаштувала своєму чаду скандал, той її просто отруїв. Батько нещасного знайшов труп дружини через півтора місяці після вбивства в шухляді для білизни. Убивцю страчено.

Який вихід? Чи можна вберегти дітей?

Звичайно, зовсім заборонити користуватися комп`ютером не вдасться. Однак максимально зменшити його негативний вплив можна.

Ось кілька порад для батьків.

1. Побільше спілкуйтеся з дитиною. Статистика свідчить, що у переважній більшості комп`ютероманами стають діти, в яких спілкування з батьками зводиться до 15-20 хвилин на день.

2. Цікавтеся іграми, в які грають ваші діти. Якщо ви не можете заборонити синові чи доньці грати, то контролювати мусите.

3. Час від часу (що частіше, то краще) перевіряйте, на які сайти заходить ваша дитина, якою інформацією цікавиться. Це зробити дуже просто.

4. Контролюйте комп`ютерне спілкування дитини. Ніколи не відпускайте її одну на побачення з новими знайомими по Інтернету. Наполягайте, щоб син чи донька йшли туди хоча б разом із друзями чи однокласниками.

5. Обмежуйте перебування дитини за комп`ютером до двох годин на день.

6. Стежте, щоб дитина, окрім комп`ютера, мала інші захоплення: відвідувала гуртки та спортивні секції. Намагайтеся знаходити час для спільних прогулянок та розваг. Близьке й довірливе спілкування батьків з дітьми - найліпший захист від усіляких неприємностей.

Поради батькам підлітка

Поради , які допоможуть батькам зрозуміти проблеми підліткового віку та налагодити відносини з "проблемними" дітьми-підлітками.

Пі́дліток — юнак або дівчина в перехідному від дитинства до юності віці. Сучасна наука визначає підлітковий вік в залежності від країни (регіону проживання) і культурно-національних особливостей, а також статі (від 11-14 до 15-17 років).

Підлітковий вік— цей період завершує дитинство, починається перехід до дорослості. Відбувається якісна перебудова особистості, підліток засвоює нові суспільні норми поведінки. У цей час виникає криза, що виявляється у різному протиставленні себе дорослим, внутрішній дисгармонії, потягу до самостійності.

 У підлітковому віці провідною потребою стає вибіркове спілкування з однолітками, які мають певні якості особистості. Спілкування знову, як і в немовляти, стає провідною діяльністю, замінюючи в цьому плані навчальну діяльність.

 Основним чинником ставлення особистості є спілкування. Тому дорослі мають приділяти спілкуванню з підлітками велику увагу.

 Центральним психічним новоутворенням підліткового віку є почуття дорослості. В підлітковому віці підліток протиставляє себе дорослим виявляючи при цьому "максималізм самостійності", це суб’єктивно приводить його до відмежування від навколишнього світу, усвідомлення себе, відкриття власного "Я" і як наслідок до зацікавленості  власним внутрішнім життям та внутрішнім світом інших людей.

Шановні батьки, пам'ятайте, що основна діяльність підлітка - не навчання, а спілкування з однолітками. Відносини з товаришами - у центрі життя підлітка, вони визначають конкретні сторони його життєдіяльності. Тепер дитині вже мало перебувати серед ровесників, для нього важливо займати таку позицію, яку йому хотілося.

На соціальний статус у колективі більше не впливає успішність навчання і стосунки з учителем, тепер важливим стає те, як дитина налагоджує свої стосунки з ровесниками. Поняття "хороший учень" більше ототожнюють з поняттям "хороший товариш", тобто доросла мораль не збігається з дитячою, але щоб залишитися "хорошим товаришем", хороший учень повинен дати списати. Тому значно зростає вірогідність конфліктів з однолітками та вчителями.

Щоб завоювати увагу і повагу ровесників, підлітки вдаються до різноманітних методів - від повного і бездумного наслідування "лідерам" до порушення дисципліни і різноманітних асоціальних проявів. Акцентуйте увагу дитини на тому, що важливо розвивати свої найкращі здібності, реалізовувати інтереси, заохочуйте прояв хобі. Не вимагайте однакової успішності з усіх предметів, адже кожній дитині притаманні свої особисті схильності і здібності.

Мотиваційна криза.

У вашої дитини спостерігається так званий "Мотиваційний вакуум", коли ближня зовнішня мотивація навчання (оцінка, похвала, примус) вже не влаштовує дитини, а далека внутрішня (жадібність пізнання, успішна соціалізація в перспективі) ще не виникла, не сформувалася. Якщо ще в молодшому шкільному віці у дитини над зовнішнім мотивом переважав пізнавальний, то для нього просто змінюється характер процесу навчання: тепер воно не обмежується старанним виконанням завдання вчителя, а набуває форми самостійної пошукової діяльності. Робіть ставки на будь-які прояви самостійності дитини, сформуйте в сім'ї культ знань, а не культ оцінки, демонструйте особистий приклад отримання емоційної насолоди від процесу пізнання. Не забувайте, що в цей період в нервових центрах процеси збудження переважають над гальмуванням. На початку з'являється зайва метушливість, а потім наступає сонливість, або ж, навпаки, сильна збудливість. При цьому обсяг виконаної роботи збільшується, а якість зменшується - зростає відсоток помилкових дій. Тому не примушуйте своїх дітей додатковими завданнями. Важливо пам'ятати, що молодші підлітки потребують, перш за все, в правильному режимі роботи, активний відпочинок на свіжому повітрі, який забезпечить запобігання емоційно-психічних перевантажень.

Емансипація.

(Звільнення від опіки дорослих, прагнення незалежності, самостійності, відчуття дорослості, негативізм) - це теж не проблема.

 Людина в цьому віці вже зовсім не дитина, але ще не дорослий. Він прагне переосмислити свій погляд на навколишній світ. Тобто дитина перестає «на віру» сприймати все те, що вона в готовому вигляді приймає від дорослих, а прагне виробити власні погляди, власну думку, яка часто суперечить поглядам дорослих. Взнавайте право дитини на власну думку, на самостійність вибору і на помилку. Радиться з ним у вирішенні сімейних проблем, звертайтеся до нього за допомогою, не уступіться вибачень перед дитиною, коли це дійсно потрібно.

Криза самооцінки.

Мислення молодшого підлітка набуває критичність, дитина ставить під сумнів все, що говорить дорослий. Вам, напевно, це теж не подобається? Але знайте, що і вашій дитині зараз нелегко. Адже він починає перебільшувати свої недоліки, причини непорозумінь з навколишнім світом знаходить тільки в собі. Самооцінка різко знижується. Тому так важливо частіше хвалити підлітків, підшукуючи конкретні контраргументи для їх переконання. Дитина в цьому віці потребує в загальній позитивній оцінці своєї особистості незалежно від конкретних результатів. Потрібно робити акценти на сильних сторонах особистості підлітка, на її позитивних рисах.

Найголовніша порада.

Любіть дитину з усіма його недоліками, не бійтеся визнати і свою недосконалість. А ще навчіть його просто бути щасливим, демонструючи своє життєве кредо: "Хочеш бути щасливим - так будь їм!". Підліткову психіку іноді називають періодом гормональної дурості. Пошук і становлення свого "Я" - це вивільнення від впливу дорослих і спілкування з однолітками. У сім'ях, де панує повага, де кожен має право голосу, знає свої права і обов'язки, реакції емансипації проходять більш м'яко і породжують менше конфліктів.

Пам»ятка для батьків підлітків

 • Якщо дитину постійно критикують - вона вчиться ненавидіти.

 • Якщо дитину висміюють - він стає замкнутим.

 • Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячним.

 • Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.

 • Якщо дитина зростає в докір - він буде жити з постоянним "комплексом провини".

 • Якщо дитина зростає в терпимості - вона вчиться розуміти інших.

 • Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливим.

 • Якщо дитина зростає в безпеці - вона вчиться довіряти людям.

 • Якщо дитина росте у ворожнечі - вона вчиться бути агресивною.

 • Якщо дитина зростає в розумінні і доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у світі і бути щасливим.

10 Порад батькам підлітків

1. У підлітковому віці діти починають оцінювати життя своїх батьків. Підлітки, особливо дівчатка, обговорюють поведінку, вчинки, зовнішній вигляд мам і тат, вчителів, знайомих. І постійно порівнюють. У якийсь момент результат цього зіставлення позначиться на ваших відносинах з сином або дочкою. Він може бути для вас як приємним, так і неприємним. Так що, якщо не хочете вдарити в бруд обличчям, починайте готуватися до цієї оцінки, як можна раніше.

2. Головне у ваших взаєминах з дитиною - взаєморозуміння. Щоб встановити його, ви повинні проявляти ініціативу і не таїти образ. Не слід як іти на поводу миттєвих бажань дитини, так і завжди опиратися їм. Але якщо ви не можете або не вважаєте потрібним виконати бажання сина або дочки, потрібно пояснити, чому. І взагалі, розмовляйте більше зі своїми дітьми, розповідайте про свою роботу, обговорюйте з ними їхні справи, іграшкові або навчальні, знайте їх інтереси і турботи, друзів і вчителів. Діти повинні відчувати, що ви їх любите, що в будь-якій ситуації вони можуть розраховувати на вашу пораду і допомогу і не боятися глузування або зневаги.

Підтримуйте впевненість дітей в собі, в своїх силах, в тому, що навіть при певних недоліках (які є у кожного) у них є свої незаперечні переваги. Стратегія батьків - сформувати у дитини позицію впевненості: «все залежить від мене, в мені причина невдач або успіхів. Я можу домогтися багато чого і все змінити, якщо зміню себе».

У виховному процесі неприпустима конфронтація, боротьба вихователя з вихованцем, протиставлення сил і позицій. Тільки співпраця, терпіння і зацікавлена участь вихователя в долі вихованця дають позитивні результати.

3. Дивуйте - запам'ятається! Той, хто робить несподіване і сильне враження, стає цікавим і авторитетним. Що приваблює дитину в дорослому? Сила - але не насильство. Знання - згадайте, наприклад, одвічні «чому?» у малят. На яку їх частку ви зуміли зрозуміло і повно відповісти? Розум - саме в підлітковому віці з'являється можливість його оцінити. Уміння - тато вміє кататися на лижах, лагодити телевізор, водити машину... А мама малює, готує смачні пиріжки, розповідає казки... Зовнішній вигляд - його більшою мірою цінують дівчатка. Життя батьків, їх звички, погляди мають набагато більший вплив на дитину, ніж довгі повчальні бесіди. Важливе значення для підлітків мають і ваші доходи. Якщо ви в цій області конкурентоздатні, заздалегідь подумайте, що ви можете покласти на іншу чашу ваг, коли ваша дитина підросла поставить вас перед цією проблемою.

4. Ви хочете, щоб ваша дитина була міцною і здоровою? Тоді навчіться самі і навчіть його основам знань про свій організм, про способи збереження і зміцнення здоров'я. Це зовсім не означає, що ви повинні освоїти арсенал лікаря і призначення різних ліків. Ліки - це лише «швидка допомога» в тих випадках, коли організм не справляється сам. Ще Тіссо стверджував: «Рух може за своєю дією замінити всі ліки, але всі лікувальні засоби світу не в змозі замінити дію руху». Головне - навчити організм справлятися з навантаженнями, насамперед фізичними, тому що воно тренує не тільки м'язи, але і всі життєво важливі системи. Це праця чимала і регулярна, але і вона дає людині «почуття м'язової радості», як назвав це відчуття майже сто років тому великий лікар і педагог П.Ф. Лесгафт. Звичайно, фізичні і будь-які інші навантаження повинні відповідати віковим можливостям дитини.

До речі, тільки фізичні вправи, у тому числі і на уроках фізкультури, можуть пом'якшити шкоду від багатогодинного сидіння за партою. Так що не поспішайте звільняти дитини від фізкультури. Це не принесе йому навіть тимчасового полегшення у напруженому шкільному житті. Навіть якщо у нього є хронічне захворювання (і тим більше!), йому необхідно займатися фізкультурою, тільки за спеціальною програмою.

 І абсолютно необхідно, щоб дитина розуміла: щастя без здоров'я не буває.

5. Скільки часу в тиждень ви проводите зі своїми дітьми? За даними соціологічних опитувань, більшість дорослих в середньому присвячують дітям не більше 1,5 години в тиждень! І як сюди втиснути розмови по душах, походи в театр і на природу, читання книг і інші спільні справи? Звичайно, це не вина, а біда більшості батьків, які змушені проводити на роботі весь день, щоб наповнити бюджет сім'ї. Але діти не повинні бути надані самі собі. Добре, якщо є бабусі і дідусі, здатні взяти на себе частину проблем виховання. А якщо їх немає? Обов'язково подумайте, чим буде займатися ваша дитина в години, вільні від навчання і приготування уроків. Спортивні секції (не забудьте самі поспілкуватися з тренером) не просто займуть час, а допоможуть зміцнити здоров'я і розвинуть рухові навички та вміння. У будинку дитячої творчості можна навчитися шити, будувати літаки, писати вірші. Нехай у дитини буде свобода вибору заняття, але він повинен твердо знати: часу на неробство й нудьгу у нього немає.

6. Бережіть здоров'я дитини і своє, навчитеся разом з ним займатися спортом, виїжджати на відпочинок, ходити в походи. Який захват відчуває дитина від звичайної сосиски, засмаженої на багатті, від шматочки чорного хліба, який знайшовся в пакеті після повернення з лісу, де ви разом збирали гриби. А день, проведений у гаражі разом з батьком за ремонтом автомобіля, здасться хлопчиськові святом більш важливим, ніж катання в парку на самому «крутому» атракціоні. Тільки не пропустіть момент, поки це дитині цікаво.

Те ж саме стосується і звички до домашніх справ. Маленькому цікаво самому мити посуд, чистити картоплю, пекти з мамою пиріг. І це теж можливість розмовляти, розповідати, слухати. Пропустили цей момент - «вберегли дитину, щоб не бруднив руки, всі - помічника позбулися назавжди.

7. Бажання дорослих уникнути розмов з дітьми на деякі теми привчає їх до думки, що ці теми заборонені. Ухильна або спотворена інформація викликає у дітей необґрунтовану тривогу. І в той же час не треба давати дітям ту інформацію, яку вони не запитують, з якої поки не можуть впоратися емоційно, яку не готові осмислити. Кращий варіант - дати прості і прямі відповіді на запитання дітей. Так що і самим батькам треба всебічно розвиватися не тільки в області своєї спеціальності, але і в області політики, мистецтва, загальної культури, щоб бути для дітей прикладом моральності, носієм людських чеснот і цінностей.

8. Не оберігайте підлітків надмірно від сімейних проблем, як психологічних (навіть якщо сталося нещастя, чия-то хвороба або відхід з життя, - це загартовує душу і робить її більш чутливою), так і матеріальних (це вчить знаходити вихід). Підліткові необхідні позитивні і негативні емоції. Для успішного розвитку дитини корисно зрідка відмовляти йому в чому-небудь, обмежувати його бажання, тим самим готуючи до подолання подібних ситуацій в майбутньому. Саме вміння справлятися з неприємностями допомагає підліткові сформуватися як особистості. Роль дорослої людини полягає насамперед у тому, щоб допомогти дитині стати дорослим, тобто навчити його протистояти дійсності, а не тікати від неї. Відгороджуючи дитини від реального світу, нехай навіть з найкращими намірами, батьки позбавляють його можливості придбати життєвий досвід, знайти свій шлях.

Ніколи не брешіть дитині, навіть якщо це продиктовано кращими переконаннями і турботою про його спокій і благополуччя. Діти якимось невідомим чином відчувають брехня в будь-якій формі. А того, хто обдурив раз-інший, довіри чекати вже не доводиться.

9. Якщо ви вже встигли наробити помилок у вихованні, вам буде важче, ніж на початку шляху. Але якщо у свого вихованця ви виявите хоч крапельку хорошого і будете потім спиратися на це гарне в процесі виховання, то отримаєте ключ до його душі і досягнете хороших результатів.

Такі прості і місткі поради вихователям можна зустріти в старовинних педагогічних посібниках. Мудрі педагоги наполегливо шукають навіть в погано вихованій людині ті позитивні якості, спираючись на які можна домогтися стійких успіхів у формуванні всіх інших.

10. Якщо ви зрозуміли, що були не праві, нехтували думкою сина або дочки в будь-яких важливих для них питаннях, не бійтеся зізнатися в цьому спочатку собі, а потім і дитині. І постарайтеся не повторювати цю помилку знову. Довіру легко втратити, а відновлювати її довго і важко.

Чому підлітки починають палити, вживати алкоголь та наркотики?

Результати обслідувань учнів, які мають шкідливі звички, дозволили скласти так званий рейтинг причин, що, на думку самих підлітків, відіграли найважливішу роль у прийнятті ними згубного рішення:

 1. Бажання походити на своїх друзів, знайомих, відповідати своїй групі однолітків.

 2. Бажання відчути нові приємні відчуття, про які так багато розповідають освічені     знайомі.

 3. Цікавість, прагнення випробувати себе у новій, майже екстремальній ситуації.

 4. Вплив авторитетної для підлітка людини.

 5. Прагнення забутися, розслабитися, зняти напруг, неприємні відчуття.

 6. Прагнення демонстративного протесту.

Чи варто обговювати з дитиною проблему

шкідливих звичок, якщо вони є у батьків?

Існує дві головні причини, через які батьки ухиляються від розмов з дитиною про тютюн та алкоголь:

 1. батьки вважають, що не мають права говорити про це, адже самі палять або вживають алкоголь;

 2. батьки не вважають за необхідне торкатись цієї проблеми, тому що самі не палять і не вживають алкоголь і гадають, що їхнього прикладу для дитини достатньо.

 Проте, на практиці буває і так, що позитивна атмосфера в родині сама по собі не виховує в дитині протидію зовнішньому впливу. Тож і в цьому випадку підлітку потрібна батьківська порада.

 Що ж допоможе дитині протистояти біді?

 - внутрішній самоконтроль і визначення життєвої мети;

 - любов до батьків, бажання бути поряд з ними;

 - можливість активної участі в суспільному житті ( відвідування гуртків, спортивних секцій);

 - бажання вчитися, успіхи в навчанні;

 - визнання і заохочування з боку оточуючих.

Як дізнатися, що дитина щось вживає?

Багато батьків побоюються того, що їхня дитина робить чимало небезпечних речей, а вони про це не підозрюють. Батьки мають обов’язково звернути увагу на такі зміни у поведінці дитини:

 1. Раптова зміна друзів.

 2. Різке погіршення поведінки.

 3. Зміна у харчуванні, смакових звичках.

 4. Випадки забудькуваті, недоладної мови.

 5. Різкі зміни настрою.

 6. Повна втрата попередніх інтересів.

 7. Раптові порушення координації рухів.

 8. Часте згадування наркотиків, алкоголю під час жартів та розмов.

 9. На фоні повного здоров’я - розширені зіниці, почервонілі очі, кашель, нежить, блювання.

Однак бути уважним до дитини - це не значить пильно наглядати за кожним її кроком і підозрювати в усьому поганому. Це значить - любити і підтримувати її.

Превентивну роботу необхідно спрямувати передусім на неповнолітніх. Педагогічний аспект виховання дітей молодшого шкільного віку, схильних до негативних проявів у поведінці, нині вивчено мало. Стосується він спадкоємності в роботі дошкільної і шкільної ланок. Цей процес виховної діяльності потребує особливої уваги з ряду причин:

1. Старший шкільний період - останній етап початкової ланки соціалізації дитини на рівні дитячого садка. В цьому віці відбуваються істотні зміни в психічному житті дитини. Така зміна життєвої позиції призводить до прояву або посилення вже наявних відхилень у поведінці дитини, а також виникнення нових труднощів у пристосуванні до майбутнього шкільного життя.

2. Існує дуже обмежена кількість досліджень, які враховували б нову суспільно-політичну й соціально-економічну ситуацію в країні, що істотно впливає на завдання педагогічної діяльності, потребує нових підходів до організації виховання дітей.

3. Великий вплив на формування особистості дитини, на виникнення і розвиток негативних проявів у поведінці має склад сім’ї, загально освітній рівень батьків та їхні виховні позиції.

Тривожить поглиблення останнім часом кризи самооцінки дітей підліткового віку. Причина криється у відсутності можливості задовольнити потребу підлітка в суспільному визнанні, що в свою чергу, затримує його особистісне самовизначення. Тому підлітки тягнуться до інтимно-особистісного і стихійно-групового спілкування з однолітками (вуличні компанії, неформальні групи, де взаємне непорозуміння підлітків із дорослими переходить в інтеграцію).

Саме в процесі стихійно-групового спілкування стійкого характеру набувають агресивність, підвищена тривожність, замкнутість тощо.

 Проблема пияцтва й алкоголізму в підлітковому віці останнім часом стала дуже актуальною. За статистичними даними, до 80% дорослих, хворих на алкоголізм, почали зловживати алкоголем саме в підлітковому віці. У підлітків дуже швидко відбувається психічна деградація. Їхній інтелектуальний розвиток не відповідає вікові.

Поради щодо встановлення довіри між підлітком і дорослими в кризовий для них період:

1. Уважно вислухайте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його.

2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу.

3. Поцікавтеся, що зараз найбільше турбує підлітка.

4. Упевнено спілкуйтеся з підлітком.

5. У спілкуванні з підлітком використовуйте слова, речення, які сприятимуть розвитку контакту: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. У розмові з підлітком дайте йому зрозуміти, що він потрібен іншим і унікальний як особистість.

7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти і викликати довіру в нього.

8. Звертайтеся по допомогу, консультацію до спеціаліста, якщо вас щось насторожило в поведінці підлітка.