Учням: підготовка до ЗНО

                                            Поради по підготовці

                           до Зовнішнього незалежного оцінювання
Іспити, як і більшість явищ життя, – явище перехідне. Коли вони закінчуються, з'являється відчуття свободи, забуваються сльози, нервування, повертається спокійний сон. Але ж можна скласти іспит і з меншими втратами для власного здоров'я, отримати добрі оцінки й чекати наступного іспиту без страху та безсонних ночей.

Психологи розцінюють іспит як:

1. «перетравлювання» значно­го обсягу інформації, яке пов'я­зане з великим навантаженням на мозок; 

2.       серйозне емоційне напру­ження і велике навантаження на нервову систему;

3.       оцінювання не лише знань дитини, а й її особистості.

Найоптимальніший варіант підготовки до складання іспитів:
Розпорядок дня:

Харчуватися слід три-чотири рази на день. Мед, горіхи, мо­лочні продукти, риба, м'ясо, овочі та фрукти забезпечать баланс необхідних вітамінів і мінералів в організмі й відновлять енергетичні витрати.
Нормальний здоровий сон і відпочинок зменшать наванта­ження на нервову систему. Не варто відмовлятись від звичних занять спортом –  це буде своєрідним відпочинком.

Слід пам'ятати про біоритмологічні особливості: «сова» не­ефективно працює о 6 – 8 год. ранку, а «жайворонок» навряд чи буде працездатним до 2 – 3 год. ночі. В усіх людей рівень біоло­гічної активності знижений із 17 до 18 години.
Можна вживати тонізуючі пре­парати, наприклад, із женьшеню чи елеутерококу. Каву краще пити вранці й небагато, лише для того, щоб прокинутися (для тих, хто звик саме так розпочинати свій день). Кава підсилює нервовість і тривожний стан у невпевнених собі людей. Заспокійливі медичні препарати зовсім не потрібні, їх можна вживати лише за призна­ченням лікаря.
                          Правильна організація вивчення навчального матеріалу:

Спочатку слід переглянути весь матеріал і розподілити його таким чином: якщо треба вивчи­ти 100 питань за чотири дні, то в перші два дні вивчається 70% усього обсягу, третього дня – решта, четвертого – повторюють вивчене. При цьому складні теми варто чергувати з простішими – не обов'язково вчити всі питан­ня поспіль.

Є й деякі психологічні зако­номірності, які слід враховувати.

1.       Найкраще запам'ятовується інформація, викладена на початку і на­прикінці тексту. Середина зазвичай швидко «вилітає» з голови. Тому під час запам'ятовування та повторення слід приділити ува­гу середині тексту.

2.       Повторювати треба не ме­ханічно, а вдумливо, зосередив­шись на змісті. Інформація після і «завантаження» в мозок, якщо її не повторити, утрачається на 20 – 30%  упродовж  перших 10 год. Щоб цього не сталося, слід прочитати текст, повторити його вдруге, через 20 хв. – утретє, а через 8 – 10 год. –  учетверте, і ще раз –  через добу.Тільки після цього можна бути впевненим у тому, що інформація міцно «оселилася» в голові.

3.       Особливість «упізнавання». Дивлячись на текст, відчуваєш, що колись це все бачив, читав, отож вирішуєш, що витрачати час на це питання не варто й можна переходити до наступного. Насправді ж це – несвідомий самообман. І якщо не вивчити уважно те, що здається таким знайомим, на іспиті можна не відповісти на таке «знайоме» за­питання.

4.       Запам'ятати можна найкра­ще, якщо знати, що є «найближ­чим»: текст,     малюнок, логічна схема. 

5.       Слід спробувати знайти щось цікаве у найнуднішому ма­теріалі, адже

      цікаве запам'ято­вується набагато легше.

Можна готуватися до іспитів удвох, адже одна голова добре, а дві – краще. Підготовка до іспи­ту вдвох має свої переваги, якщо поставитися до цього серйозно й сумлінно. Учити разом не вар­то, а от повторювати навіть ба­жано. Це краще робити напере­додні іспиту. Готуватися можна й так: пер­ший день – самостійне вивчен­ня, другий – повторення й пе­реказування один одному. Було б добре розділити теми за інте­ресами, за складністю, за сту­пенем засвоєння: один розпові­дає те, що другий раніше не вивчив.
Розповідати треба чітко, де­тально, емоційно. Можна прово­дити «репетиції» перед іспитом і наодинці: ставити собі запитан­ня, уголос відповідати, привча­тися слухати своє мовлення.

Шпаргалка — річ потрібна:

Використання шпаргалок на іспиті найчастіше закінчується дуже сумно. Вони потрібні лише тим, хто краще запам'ятовує ма­теріал при конспектуванні, – викладений коротко (у вигляді тез), він краще тримається у па­м'яті. Шпаргалки зручно перечитувати перед самим іспитом, а от брати на іспит не варто.
«Спокійно, тільки спокійно»:

Так завжди в екстремальних ситуаціях казав Карлсон. Слід скористатися його порадою. Адже нервують завжди ті, хто погано знає матеріал. Ті, хто зовсім нічого не знає, зазвичай спокійні. Ті, хто знає матеріал добре чи на середньому рівні, нажахані до останньої хвилини, поки не отримають оцінку. Щоб подолати свій страх, можна розповідати самому собі вивчений матеріал, начебто на іспиті. Уявіть складну ситуацію на іспиті й знайдіть із неї вихід. Поставте самі собі підступні за­питання й дайте на них від­повідь –переборіть свій страх ще до іспиту. Згадайте випадки свого успіху, подумки відчуйте їх іще раз. Спробуйте вдатися до аутогенного тренування(самонавіювання). Налаштуйтеся на те, що «у мене все вийде» й повторюйте ці слова перед сном. На іспиті не втрачайте самовладан­ня у складний момент, хоч це й нелегко. Згадайте про почуття гу­мору – іноді воно виявляється і в екзаменаторів. Складіть план відповіді на іспиті – це теж заспокоює.

Рекомендації учням з проблем тестування

Тренуйся!

Перед офіційним тестуванням варто виконувати якнайбільше опублікованих тестів — просто заради тренування. Не можна навчитись добре вирішувати тести, не виконуючи їх  самих, чергуючи цю практику з іншими видами контролю і самоконтролю. Ці тренування не  тільки призводять до знайомства з типовими конструкціями тестових завдань, а й дають вам  інший досвід — самоспостереження й оптимальної саморегуляції під час тестуваня.

Поспішай!

Тренуйся із секундомером у руках. Порівнюйте час, потрібний для виконання тестів. Обмежуйте його. Без подібних обмежень, що змушують працювати в максимально швидкому темпі, без імітації змагальної ситуації неможливо змоделювати той стресс ( напругу ), що викликає будь-яке тестування.

Випробовуй!

У тренуваннях застосовуйте правильну тактику, тобто додержуйтесь усіх рекомендацій, як правильно вирішувати окреме завдання чи тест у цілому. Наприклад, не слід двічі перечитувати малозрозумілу інструкцію, а треба відразу ж познайомитися з варіантами відповідей. Тоді зміст відповідей прояснить вам, що сааме є необхідним в інструкції до данного завдання. Це конкретний приклад тактики, яку треба випробувати. Її можна освоїти й ефективно застосовувати, тільки активно тренуючись у тестуванні.

Вгадуй!

Якщо ви впевнені у виборі, але інтуїтивно можете віддати перевагу якійсь відповіді перед іншими, то інтуїції варто довіряти. Така довіра, як правило, призводить до приросту балів.

Пропускай!

Треба навчитися пропускати важкі чи незрозумілі завдання. Пам’ятайте: у тесті завжди знайдуться такі завдання, з якими ви обов’язково впораєтесь. Просто нерозумно не дібрати балів тільки тому, що ви недобрались до «своїх» завдань, а застрягли на тих, навчальний матеріал яких вам невідомий. Звичайно така тактика може принести успіх далеко не завжди. Якщо тест побудований за принципом «сходів» і починаєтьсяз легких запитань, то не варто пропускати всі перші завдання.

Виключай!

Багато завдань можна швидше вирішити, якщо не шукати відразу правильну відповідь, а послідовно виключати ті, які явно не підходять. Метод виключення дозволяє концентрувати увагу всього на одній-двох ознаках (а це легше), а не відразу на п’ятьох-сімох (що набагато складніше)

Скорочуй вибір!

Якщо кілька відповідей (1-2) із чотирьох чи п’яти варіантів здаються вам зовсім невідповідними, а інші —підходящими з рівною ймовірністю, то в цьому випадку правильніше буде не пропускати ці завдання, намагатись обрати відповідь з інших просто навмання. Шляхом такої тактики ви отримаєте більше балів. Це — теорія ймовірності. Адже «негативне знання» (про те, яка відповідь свідомо не годиться) - це теж знання, і нерозумно відмовлятися від його використання.

Думай тільки про поточне завдання!

Коли ви бачите завдання (питання), забувайте все, що було в попередньому: як правило, завдання в тестах не пов’язані одне з одним, тому знання, які ви застосовували в одному (уже вирішеному вами), як правило не допомогають, а тільки заважають сконцентруватись і правильно вирішити інше завдання.

Читай завдання до кінця!

Поспіх не повинен призводити до того, що ви будете намагатись зрозуміти умови завдання з «першими словами» й добудувати кінцівку у власній уяві. Це вірний спосіб зробити прикрі помилки в найлегших питаннях.

Не засмучуйся!

У будь-якому професійно підготовленому тесті чимало завдань, з якими ви просто не зможете впоратись (так заплановано). Більше того, усі 100% завдань зможуть виконати лише одиниці! Тому нема ніякого сенсу розхлюпувати емоційну енергію на передчасну досаду.

Навіть, якщо вам здається, що ви допустили занадто багато помилок і просто завалили тест, пам’ятайте, що дуже часто відчуття є помилковим: при порівнянні ваших результатів з іншими може з’ясуватись, що інші допустили ще більше помилок. У підсумку ви одержите якщо не найвищий бал, то цілком пристойний.

 Ця установка особливо знадобиться «круглим відмінникам», які звикли при звичайних методах контролю домагатися максимального результату. Якщо ви хочете стати класним «тестовим бійцем», навчайтесь не тільки наносити удари, а й тримати їх (якщо висловлюватись термінами боксу). Треба категорично відмовитись від «комплексу відмінника», який не звик непохитно переносити окремі локальні невдачі.

Заплануй два кола!

Сплануйте середній час на кожне завдання таким чином, щоб за дві третини (максимум три чверті) сеансу пройти всі завдання «за першим колом». Тоді ви встигнете набрати максимум балів на легких для вас «своїх» завданнях, а потім зможете подумати й добрати щось на важких, які вам спочатку довелося пропустити. (Подібний рецепт, на жаль не годиться для комп’ютерних тестів, які часто не дозволяють повертатись до попередніх завдань, ніж на один крок.)

Фотогалерея: робота з учнями

   Профорієнтаційна гра "Перспектива" для учнів 11-х класів
   Мета: допомогти старшокласникам більш усвідомлено підійти
   до свого майбутнього, усвідомити взаємозв"язок різних життєвих
   етапів та подій; гра переконує більш відповідально відноситись до
   вибору життєвої стратегії, показує можливість та необхідність
   планування свого майбутнього


   Година спілкування на природі, 8 клас
   "Стрес. Як віднього вберегтися?"
   Мета: формування емоційного благополуччя школярів,  
   інформування про таке явище як стрес, навчання способам
   боротьби зі стресом

   

 
  

 Гурткова робота: створення мультиплікаційних анімацій.

 Мета занять: набуття навичок роботи у команді дітей різного віку,
 використання ІКТ, ЗМІ не тільки з метою розваг

  

  

Фотогалерея: робота з вчителями

      Профілактика емоційного вигорання педагогів.     
      Заняття з елементами арт - терапії у техніці "Мандала"

      Мета заняття: самопізнання, покращення емоційного стану

Фотогалерея: робота з батьками

   Батьківські збори.
   Ділова гра "Як розвинути потенціал особистості дитини?"
   Мета гри: розширити знання батьків про виховання
   та розвиток власних дітей

   Батьківські збори разом з дітьми.
   Заняття з елементами арт - педагогіки "Зрозумій мене"

   Мета заняття: покращення взаєморозуміння між дітьми

   та батьками

Фотогалерея: робота з учнями

  Розвивальні заняття для учнів 1-х класів.

  Мета занять: розвиток пізнавальних процесів; 

  успішна адаптація учнів до школи

   Години психолога з учнями 8-9 класів.
   Мета заходів:профілактика насильницьких проявів в
   учнівському середовищі; просвіта школярів щодо захисту
   себе від насильства

   Заняття з елементами тренінгу з учнями 8-9 кл.
   Мета занять: інформування про міжстатеві відносини,
   дружбу та симпатію

Вчителям про емоційне вигорання

Що таке емоційне вигорання?

Емоційне вигорання - це синдром, який розвивається під впливом хронічного стресу і постійних навантажень і призводить до виснаження емоційно-енергетичних і особистісних ресурсів людини. Емоційне вигорання виникає в результаті накопичення негативних емоцій, без "розрядки" або "визволення" від них. Це захисна реакція організму на стрес, який виникає, якщо немає способу звільнитися від негативних емоцій.

Поняття "емоційне вигорання" ввів американський психіатр Х. Фрейденбергер в 1974 році для характеристики психічного стану здорових людей, які інтенсивно спілкуючись з іншими людьми, постійно перебувають в емоційно перевантаженій атмосфері при наданні професійної допомоги. Це люди, які працюють в системі "людина-людина": лікарі, педагоги, психологи, соціальні працівники, юристи, психіатри та ін .. Як відзначають зарубіжні та вітчизняні дослідники, люди цих професій, постійно стикаються з негативними емоціями своїх пацієнтів, клієнтів, вихованців, і мимоволі залучаються до цих переживань, через що і переживають підвищену емоційну напругу.

Розвиток синдрому носить поетапний характер. Спочатку спостерігаються значні енергетичні витрати - наслідок високої установки на виконання професійної діяльності. У міру розвитку синдрому з'являється відчуття втоми, яке поступово змінюється розчаруванням, зниженням інтересу до своєї роботи.

Відповідно до моделі М. Буріша (Burisch, 1994), розвиток Синдрому емоційного вигорання проходить ряд стадій. Спочатку виникають значні енергетичні витрати - наслідок екстремально високої позитивної установки на виконання професійної діяльності. У міру розвитку синдрому з'являється відчуття втоми, яке поступово змінюється розчаруванням, зниженням інтересу до своєї роботи. Слід, однак, відзначити, що розвиток емоційного вигорання індивідуально і визначається відмінностями в емоційно-мотиваційній сфері, а також умовами, в яких протікає професійна діяльність людини.

На думку В.В. Бойко, емоційне вигорання - це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на психотравмуючі впливи.

Емоційне вигорання являє собою придбаний стереотип емоційного, частіше всього професійного, поведінки. "Вигорання" це функціональний стереотип, оскільки дозволяє людині дозувати і економно витрачати енергетичні ресурси. У той же час, можуть виникати його дисфункціональні наслідки, коли "вигорання" негативно позначається на виконанні професійної діяльності та на відносинах з партнерами.

I Фаза напруги - є передвісником , який «запускає» механізм  формування емоційного вигорання. Складається з наступних симптомів:

1. Симптом «переживання психотравмуючих обставин».

Проявляється як усвідомлення психотравмуючих чинників діяльності, які важко усунути. Накопичується розпач і обурення. Нерозв'язність ситуації призводить до розвитку інших явищ «вигорання».

2. Симптом незадоволеності собою.

В результаті невдач чи нездатності вплинути на психотравмуючі обставини, людина зазвичай відчуває невдоволення собою, професією, конкретними обов'язками. Діє механізм «емоційного перенесення» - енергія емоцій спрямовується не стільки зовні, скільки на себе.

3. Симптоми «загнанності у клітку».

Виникають не у всіх випадках, хоча є логічним продовженням у розвитку стресу. Коли психотравмуючі обставини тиснуть, і ми нічого не можемо змінити, до нас приходить відчуття безпорадності. Ми намагаємося щось зробити, зосереджуємо всі свої можливості - психічні ресурси: мислення, установки, сенси, плани, цілі. І якщо не знаходимо виходу, настає стан інтелектуально-емоційного ступору.

4. Симптом «тривоги і депресії».

Симптом «загнанности в клітку» може перейти в тривожно-депресивну симптоматику. Професіонал переживає особистісну тривогу, розчарування в собі, в професії або місці роботи. Цей симптом є крайньою точкою у формуванні І фази напруги

II Фаза «резистенції» - вичленення цієї фази в самостійну є умовною. Фактично опір наростаючому стресу починається з моменту появи напруги. Людина прагне до психологічного комфорту і тому намагається знизити тиск зовнішніх обставин. Формування захисту на етапі опору відбувається на тлі наступних явищ:

1. Симптом «неадекватного виборчого емоційного реагування».

Безсумнівна ознака «вигорання», коли професіонал перестає вловлювати різницю між двома принципово відмінними явищами:

- Економічний прояв емоцій

- Неадекватне вибіркове емоційне реагування

У першому випадку мова йде про корисний навик взаємодії з діловими партнерами - підключати емоції досить обмеженого регістра і помірної інтенсивності: легка усмішка, привітний погляд, м'який, спокійний тон мови, стримані реакції на сильні подразники, лаконічні форми вираження незгоди, відсутність категоричності, грубості. При необхідності професіонал здатний поставитися до підопічного або клієнта більш емоційно, із щирим співчуттям. Такий режим спілкування свідчить про високий рівень професіоналізму.

Зовсім інша справа, коли професіонал неадекватно «економить» на емоціях, обмежує емоційну віддачу за рахунок вибіркового реагування на ситуації. Діє принцип «хочу чи не хочу»: вважатиму за потрібне - приділю увагу підопічному, партнеру, буде настрій - озвуся на його стан і потреби. При всій неприйнятності такого стилю емоційної поведінки, він є дуже поширеним. Справа в тому, що людині найчастіше здається, ніби вона поводить себе допустимим чином. Однак суб'єкт спілкування або спостерігач фіксує інше - емоційну черствість, нечемність, байдужість.

Неадекватне вибіркове емоційне реагування інтерпретується партнерами по спілкуванню як неповага до особистості, тобто переходить у площину моральності.

2. Симптом «емоційно-моральної дезорієнтації».

Він є логічним продовженням неадекватного реагування у відносинах з діловим партнером. Професіонал не тільки усвідомлює, що не проявляє належного емоційного ставлення до свого підопічного, він ще й виправдовується: «таким людям не можна співчувати», «чому я повинен за всіх хвилюватися», «вона ще й на шию сяде» і т.п.

Подібні думки та оцінки говорять про те, що моральні почуття соціального працівника залишаються осторонь. Лікар, соціальний працівник, учитель не має морального права ділити підопічних на «хороших» і «поганих», на гідних і недостойних поваги. Істинний професіоналізм - безоціночне ставлення до людей, повага до особистості, якою б вона не була, і виконання свого професійного обов'язку.

3. Симптом «розширення сфери економії емоцій».

Симптоми емоційного вигорання виявляються поза професійної діяльності - вдома, в спілкуванні з приятелями, знайомими. Випадок відомий: на роботі ви до того втомлюєтеся від контактів, розмов, що вам не хочеться спілкуватися навіть із близькими. На роботі ви ще тримаєтесь, а вдома замикаєтеся або взагалі «ричите» на чоловіка і дітей. До речі, саме домашні часто стають «жертвами» емоційного вигорання.

4. Симптом «редукції професійних обов'язків».

Проявляється в спробі полегшити або скоротити обов'язки, які вимагають емоційних витрат. Підопічних обділяють елементарною  увагою.

III Фаза виснаження - характеризується падінням загального енергетичного тонусу і ослабленням нервової системи. «Вигорання» стає невід'ємним атрибутом особистості.

1. Симптом «емоційного дефіциту» .

До професіонала приходить відчуття, що емоційно він не може допомагати своїм клієнтам, підопічним. Не в змозі увійти в їхнє становище, співпереживати. Про те, що це ніщо інше як емоційне вигорання, свідчить минуле: раніше таких відчуттів не було, і особистість переживає їх появу. З'являється дратівливість, образи, різкість, грубість.

2. Симптом «емоційної відстороненості». 

Людина поступово навчається працювати як бездушний автомат. Вона майже повністю виключає емоції зі сфери професійної діяльності. В інших сферах вона живе повнокровними емоціями.

3. Реагування без почуттів і емоцій - найбільш яскравий симптом «вигорання».

Він свідчить про професійну деформацію особистості і завдає шкоди суб'єкту спілкування. Підопічний може бути глибоко травмований виявленою до нього байдужістю. Особливо небезпечна демонстративна форма емоційної відстороненості, коли професіонал всім своїм виглядом показує: «наплювати на вас».

4. Симптом особистісної відстороненості, або деперсоналізаціі.

Проявляється не тільки на роботі, але й поза сферою професійної діяльності.

Метастази «вигорання» проникають в систему цінностей особистості. Виникає антигуманістичний настрій. Особистість стверджує, що робота з людьми не цікава, не дає задоволення, не несе соціальної цінності. У найбільш важких формах «вигорання» особистість завзято захищає свою антигуманістичну філософію: «ненавиджу ...», «зневажаю ...», «взяти б автомат і всіх ...». У таких випадках «вигорання» змикається з психопатологічними проявами особистості, з неврозоподібними або психопатичними станами. Таким особистостям протипоказана професійна робота з людьми.

5. Симптом «психосоматичних і психовегетативних» порушень.

Учням: про користь читання

Навіщо потрібно читати книги?

Що дає людині читання книг? Які переваги у читання перед іншими доступними видами дозвілля?

Напевно, багато хто з нас ще з дитинства засвоїли непорушну істину - читати книги корисно. От тільки кому і навіщо - не зовсім зрозуміло. Що дає читання книг людині? У чому їх перевага перед іншими джерелами інформації? І, якщо воно дійсно є - тоді чому зараз люди так мало читають?

Чому ми не читаємо?

Сучасний світ і бажання йти (а часом і бігти) в ногу з часом і модою вносять свої корективи в наше життя. Хочемо ми цього чи ні. І ось вже нерідко взамін милому серцю томик світової класики обирається вечір перед телевізором або комп'ютерна «стрілялка». Та й потрібну інформацію можна «вивудити» з інших джерел - фільмів, ЗМІ, різних вебінарів, та й просто заміток з всесвітньої павутини. Крім того, на читання книг, навіть при великому бажанні, може банально не вистачати часу. Ось і виходить, що в наш час все частіше і частіше люди у відповідь на запитання: «Яку книгу ти зараз читаєш?» Відповідають: «А я не читаю книг». Особливо це стосується підростаючого покоління, яке буквально з пологового будинку оточене безліччю зручних гаджетів.

Звичайно, не нам судити, добре це чи погано. Час не стоїть на місці, і, скоріше, можна стверджувати, що всі зміни цілком очікувані і закономірні. Погодьтеся, досить дивно очікувати від сучасного школяра, що він буде сидіти і писати реферат (від руки!) в бібліотеці, перелопативши гору літератури. Ні, звичайно ж, він скоріше введе тему в пошуковик, і добрий гугл видасть йому вже кілька майже готових робіт - бери, вибирай, компонуй, і готово! Та й світову літературу, швидше за все, він прочитає по дайджесту - там ту ж «Війну і мир» коротенько інтерпретували у восьми-десяти сторінках, і відразу зрозуміло, хто кому хто і навіщо. Прочитав - і вперед, здавати іспит... Як ви думаєте, чи побачить дитина сенс у читанні «оригіналів», чи отримає задоволення від самого процесу читання книг?

Питання спірне. З одного боку, позитивні наочні приклади «читаючих» родичів і друзів напевно зможуть пробудити інтерес до читання у будь-кого. І особливо - у людини, яка формується. Але що робити, якщо в бібліотеці рідного дому на полицях стоять тільки «Російсько-англійський словник» і «Як правильно забити цвях»? Та й дитя бачить маму і тата, які читають максимум глянцеві журнали і жовту пресу? Навряд чи у дитини проявиться зацікавленність до світової класики літератури, вірно?

І фраза: «Його повинні навчити в школі!» - Не виправдання. Навчити-то навчать, ще жоден школяр не отримав атестат, не вміючи читати в принципі. От тільки «вміти» і «активно користуватися» - речі відверто різні. І особливо щодо книг.

У більш дорослого покоління є свої законні «відмовки». Перша і головна - брак часу. Безперечно, зайнятість сучасної людини дуже велика. Але тільки і тут є одне «але» - за статистикою, найбільш успішні люди багато читають. Завжди. Хочете сказати, вони менш зайняті, ніж всі інші? Дане питання тут не для того, щоб когось образити або спровокувати, - ні, це просто інформація для роздумів. І, як завжди, тільки ви вправі вирішувати, що з нею робити.

Що ж такого дає читання книг? Розглянемо докладніше ..

10 причин, чому слід читати книги

Вчені виділяють 10 основних причин, по яких читання книг для людини є дуже корисним і важливим заняттям:

1. Поліпшення уяви і підвищення креативності. Читаючи книги, ми самі малюємо собі картину всього, що відбувається по сюжету. Слова отримують нове життя, перетворюючись в нашій фантазії. У нашій голові «малюються» звуки, образи, запахи історії, яка читається.Такі вправи гарним чином тренують мозок, а саме його «творчу мускулатуру».

Крім того, читання «чужих» творів може спровокувати нас самих на генерацію нових ідей. Не так важливо, чи буде це думка самому написати якийсь твір або винайти щось нове, або попросту прийде ідея-поштовх до вирішення давньої проблеми. Головне, що ці ідеї можуть допомогти змінити ваше життя. А, можливо, і життя інших людей теж.

2. Гарне психічне здоров'я. За дослідженнями вчених, читання в силах уповільнити і навіть запобігти таких серйозних проблем, як слабоумство і хвороба Альцгеймера. А все тому, що при читанні мозок постійно знаходиться в тонусі, він активний, тобто, по суті, це для нього та ж зарядка, що для тіла - фізичне тренування. Ті люди, які за своє життя багато читали, пізніше починають помічати вікові погіршення розумових здібностей і пам'яті в порівнянні з ровесниками, які не читають.

Крім того, ритміка і багатство книги здатні заспокоювати психіку і допомагати організму звільнитися від стресу. Зараз це особливо актуально, адже величезна кількість людей щодня переживають стресові ситуації.

3. Впевненість у собі та своїх силах. Спостереження дослідників показали, що читання книг допомагає людям ставати більш впевненими. Не дивно, адже начитана людина зазвичай ерудована, здатна продемонструвати в розмові фундаментальні знання в тій чи іншій сфері, внаслідок чого мимоволі починає вести себе більш зібрано і впевнено, його самооцінка знаходиться на адекватному рівні.

4. Збільшення словникового запасу і підвищення загального рівня грамотності. Тут, напевно, не варто довго пояснювати. Читаючи твори різних жанрів, людина нерідко стикається з незнайомими словами, термінологією, зазвичай не використовується у повсякденному спілкуванні. Можна подивитися значення слова за словником, а можна і просто зрозуміти його по контексту.

5. Хороший сон. На думку дослідників, систематичне читання перед сном приємною літератури здатне поліпшити сон. І це зрозуміло, адже організм звикає до такого режиму, і незабаром читання стає сигналом для тіла - наближається відхід до сну. До того ж, після такого м'якого засипання ви і вранці будете набагато бадьоріше.

6. Поліпшення уваги і здатності до концентрації. У сучасному світі ми звикли постійно поєднувати кілька справ, розділяти увагу між інтернетом, телефоном, спілкуванням з іншими людьми і масою інших речей. Але завдяки такому поділу нерідко втрачається якість того чи іншого процесу, втрачається здатність концентруватися на одній особливо важливій справі. При читанні ж ми зобов'язані сконцентрувати увагу на змісті книги, не відволікаючись на все інше. Крім того, читання книг допомагає розвинути об'єктивність, здатність до прийняття зважених рішень.

7. Розвиток пам'яті і мислення. За даними вчених, люди, що регулярно читають книги, хоча б протягом однієї години в день, тренують і покращують свою пам'ять. Природно, адже щодня вони запам'ятовують якусь нову для себе інформацію. Ті ж, хто щодня «вариться» в одній і тій же обстановці, інформації та ідеях, які не тренують свою пам'ять, і, отже, не в змозі запам'ятовувати більше.

Крім того, для розуміння книги та подальшого розгортання сюжету необхідно пам'ятати безліч речей: характери героїв, їх взаємозв'язки, інші подробиці. Це дуже тренує і пам'ять, і мислення. При читанні книги ми схильні більше міркувати, уявляти в голові безліч деталей: зовнішній вигляд персонажів, їх одяг, навколишню обстановку. Все це допомагає нам зрозуміти повною мірою саму ідею твору, відчути його «на смак». Читання книг розвиває аналітичне мислення. Читаючи, люди бачать і визначають закономірності в рази швидше «нечитаючих». Завдяки читанню книг, наш розум стає більш гострим, сильним і швидким, зміцнюються зв'язки головного мозку, підвищується інтелект в цілому.

8. Розвиток товариськості і співпереживання. Читання книг покращує також і наші мовні навички, з'являється здатність красиво, чітко і ясно висловлювати свої думки словами. Підвищується талант оповідача, спілкуватися стає простіше і легше. Читають люди мають набагато більше шансів стати цікавим співрозмовником і справляти враження на людей, ніж ті, хто не відносить читання до списку улюблених справ. Звичайно, адже у перших завжди є безліч нових тем для розмови, почерпнутих з літератури.

Крім цього, читання здатне виховувати в людині схильність до співпереживання іншим людям. З'являється унікальний шанс як би «побувати в шкірі» іншої людини, поглянути на світ його очима, побачити його почуття і думки. Навіть (і тим більше) якщо його світ дуже відмінний від вашого. Читаюча людина перестає дивитися на все, що відбувається з однієї точки - він стає здатним краще відчувати інших і співпереживати їм.

9. Розширення кругозору. Звичайно ж, книги здатні дати людині величезну кількість нових знань! Світ не читаючої людини зазвичай тісний. Адже будь-які інші джерела інформації, навіть і найбільш популярні, здатні давати малі крупиці всих тих знань, які знаходяться навколо вас. Читання книг відкриває людині всю велич світу, такого, яким він є насправді.

Люди, які не люблять читати книги, проживають тільки одне життя - своє власне. Любителі ж книг мають вільний доступ до величезної кількості життів реальних і вигаданих персонажів, можуть проживати з ними їхні почуття і відчувати все те, що відчували вони. З'являється унікальний шанс почерпнути життєвий досвід і уроки інших людей. Це ні в якому разі не заважає придбанню власного досвіду - навпаки, спостерігаючи причинно-наслідкові зв'язки в тому чи іншому творі, ви можете застерегти себе від здійснення помилок у своєму власному житті.

Також читання книг є другим (після подорожей) по інформативності способом пізнати культуру і життя інших народів і країн. Читання літератури про різні країни допомагає відкрити, по суті, новий світ, тут, у вашому затишному кріслі, не переступаючи порогу будинку.

10. Самовдосконалення. Крім усього іншого, читання книг здатне допомогти людині розібратися у собі самому, дізнатися про себе багато нового. Він може знайти несподівані рішення, по-новому поглянути на своє життя. Ставлячи себе на місце героя твору, і поставивши собі запитання: «А що б я зробив на місці цього персонажу?», Можна отримати несподівану відповідь. І нерідко навіть отримати підказку по практичним моментам в поведінці.

Читаючи книги, людина з часом формує свій власний світогляд, його погляд на світ поглиблюється і розширюється, переглядаються і формуються цінності, переконання та принципи. Багато книг здатні мотивувати й надихнути на самореалізацію, поліпшення себе, підвищення своїх результатів. Крім того, читаюча людина надовго залишається молодим - адже старість починається зі старіння мозку, а захопленому читачеві це не загрожує!

Звичайно, тут ми назвали тільки найпопулярніші причини, які спонукають людину читати книги. Напевно, у вас є свої секрети з цього приводу. Може, ви просто любите цей медитативний стан, близький до невагомості, коли вас поглинає цікавий твір. Або ви шукаєте в сюжеті ідеї для своєї нової книги. Кожен знаходить свої причини, важливі саме для нього. Головне - щоб книга приносила радість і задоволення, дарувала сили і смак чарівництва. Хіба це - не диво, придумане для блага всього людства?